a Ирина Дубовик 5 éve
399
Még több ilyen
«ТА» - найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. «ТА» є найумовнішим літературним угрупованням. Його представники не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й узагалі не спілкувалися один з одним. Термін «ТА» ввійшов у літературний обіг після появи однойменної монографії відомого англійського літературознавця Мартіна Ессліна. Серед ознак, за якими об’єднано представників «ТА», виділяються такі: руйнування сюжету і композиції, відсутність часу й місця дії, екзистенційні персонажі, ірраціоналізм, абсурдні ситуації, словесний нонсенс.
Драматургія прагла осмислити недалеке минуле країни, проаналізувати коріння фашизму, умови виникнення психології конформізму та філософії людиноненависництва. П'єси написані на документальному матеріалі (історичні, архівні документи).
Спільним для творів є місце дії — англійська провінція, авторська інтонація — завжди особиста, іронічна, навіть цинічна, прагнення до найповнішої вірогідності. Але головним, що об’єднує прозу і драматургію «сердитих», є герой, що став новим літературним типом: це молода людина (найчастіше за все — плебей), яка здобула освіту і пробилася до нового середовища, ворожого для неї. Герой «сердитих» розчарований своїм сірим буденним життям, незадоволений своєю роботою, повстає проти суспільства. Він роздратований інтересами та ідеалами інших людей, накидається на систему загальноприйнятих моральних та інтелектуальних цінностей.
