av Маша Климнюк 1 år siden
121
Mer som dette
Місто — великий населений пункт, населення якого зайняте звичайно поза сферою сільського господарства; зазвичай адміністративний, промисловий, торговий або культурний центр певного регіону. Вид людського поселення, зазвичай значного за чисельністю та густотою населення, більша частина мешканців якого працює в промисловості та сфері послуг. У багатьох країнах статус міста визначається і закріплюється законодавчо, враховуючи показники чисельності та зайнятості містян.
Стать
Вік
Соціальні класи
Релігія
Етноси та мова
Край і країна
Регіон
Агломерація
Окреме місто
Сталий розвиток — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Як сформулювала визначення сталого розвитку у своїй доповіді Комісія Брундтланд, це «розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби»
Коеволюційний розвиток людей та природи полягає у симетричній коеволюції людських систем (цінності, знання, культура, технології і артефакти) та природних систем з їх постійною взаємодією, а також взаємним впливом і адаптацією до змін у цих двох світах.
Необхідно погодити стиль життя суспільства, особливо тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії і матеріальних ресурсів – забезпечити виконання принципу самообмеження споживання і виробництва.
Ніяка економіка не може в принципі існувати без ентропійного потоку (економіка без кругообігу обмінних вартостей – це економіка натурального господарства)
Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, хоча і відносні, але абсолютно реальні. Вони пов`язані в першу чергу із обмеженою здсамовідновлення, а також із сучасним рівнем техніки і соціальної здатності біосфери до самовідновлення, а також із сучасним рівнем техніки і соціальної організації.
Перегляд економічної та секторальної політики з метою “інтерналізації екстерналій” – трансформування зовнішніх екологічних і соціальних факторів, пов’язаних з виснаженням природних ресурсів і забрудненням довкілля, у внутрішні витрати виробництва та їх інтеграцію в процес ринкового ціноутворення. Законодавче забезпечення інноваційної екологоекономічної політики включає "торгівлю квотами на викиди", "екотрудову податкову реформу", розвиток "органічного сектора".
зобов’язання громади щодо глобальної відповідальності за сталий розвиток світової спільноти
зобов’язання розвитку місцевої економіки без завдання шкоди довкіллю
ідея вибору засобів пересування
підтримка стратегічної ролі планування та проектування міського розвитку
пропагування раціонального природокористування
захист і забезпечення однакового доступу громадян до природних благ
визначає пріоритет громади у вирішенні питань розвитку
активізація громади до участі в прийнятті рішень
Це штучно створене і підтримуване людиною середовище. Сюди відносяться міста, селища і урбанізовані людьми ділянки землі.
забезпечує здоров’я, допомогу соціально незахищеним верствам, духовні та інші нематеріальні потреби людей
залежить життєзабезпечення міста (житло, транспорт, водопостачання, торгівля).
Підприємства промисловості, транспорту, будівництва та інші незалежно від розмірів і форми власності, що визначають спеціалізацію міста та його місце в територіальному поділі праці.
яке може бути розділено на працездатне (трудові ресурси) і непрацездатне.
Територія з її ландшафтом, природними ресурсами і забудовою, що формують міське середовище.
Шляхи розвитку системи, пов’язані з географічними особливостями даного міста чи району, відображають його унікальність. Важливо проводити аналіз закономірностей розвитку значної кількості однотипних районів (міст)
Різні темпи і швидкості розвитку підсистем і компонентів УС у часі й просторі (на території), з одного боку, ускладнюють конструювання системи, а з іншого – сприяють пошуку ліній розвитку системи шляхом аналізу факторів, які легше прогнозуються, а
Одна із цілей конструювання УС – зберегти, відновити чи створити рівновагу в ній та в її підсистемах, сконструювати і реалізувати раціональні зв’язки підпорядкування.
За умов великої динамічності й стохастичності розвитку УС характеризується разом із тим сильною інерційністю своєї основної структури, окремі ланки нарощуються на каркасі системи, яка змінюється набагато повільніше, ніж елементи, що її формують.
Імовірнісний характер зростання і змінюваності структури населення, науково-технічного прогресу, масштабів і темпів економічного розвитку, а також міжрайонних зв’язків установлюють значну зону впливу факторів невизначеності в розвитку УС, що посилюють складність її конструювання.
Урбанізована система завжди перебуває в стані розвитку. Її масштаби, темпи і характер на окремих етапах різні.
Урбанізована система характеризується великим різноманіттям компонентів, що її формують. їхнє функціонування за межами системи неможливе, воно взаємопов’язано з функціонуванням усієї системи; взаємодія підсистем і компонентів суттєво змінює їхні властивості й властивості системи загалом
Урбанізація — зростання значення міст у розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі.
зміна демографічних тенденцій, формування постіндустріального інформаційного суспільства, науково-технічного прогресу, розвиток аграрного сектора і природного комплексу
недолік природних ресурсів і обмежена ємкість довкілля, обмежені можливості міської інфраструктури, соціальні проблеми і адміністративні кордони.
результат соціально-економічного розвитку, науково-технічного прогресу, індустріалізації та «зеленої революції», що дозволила меншості людства забезпечувати продуктами сільського господарства все населення планети.
Формування агломерацій. Наприклад, Мехіко, Сан- Пауло, Токіо, Нью-Йорк з чисельністю населення 16-20 млн. ос.
Формування мегалополісів: Босваш (45 млн. осіб), Токайдо (60 млн. осіб).
На початку XX століття великих міст (понад 100 тис. осіб) було 360, на сьогоднішній час – більше 2500. Число міст з населенням понад 5 млн. мешканців перевищило 80; 34 міста світу мають чисельність населення більше 10 млн. осіб (2021).
За другу половину XX століття частка міського населення зросла на 16 % (при цьому щорічно чисельність міського населення збільшується на 50 млн. осіб)
