Лебедєв.

Még több ilyen

Ліна Костенко "Маруся Чурай"

Szerző: Людмила Бабенко

Форма організації навчання

Szerző: Бондаренко Вікторія

Микола Хвильовий "Мати"

Szerző: Марія Попик

Богдан Хмельницький

Szerző: Ірина Судома

Сергій Олексійович Лебедєв

Вшанування пам'яті

Сергій Олексійович Лебедєв помер 3 липня 1974 року в Москві.

На будівлі інституту Електротехніки АН УРСР, в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Лебедєв, встановлено меморіальну дошку.

Його ім'ям названо вулицю, де знаходилася лабораторія вченого в Києві.

На території Київського політехничного інституту встановлено пам'ятник вченому.

У рік 95-річчя з дня народження С.О.Лебедєва заслуги вченого визнали і за кордоном. Як піонер обчислювальної техніки, він був відзначений іменною медаллю Міжнародного комп'ютерного товариства з написом: "Сергій Олексійович Лебедєв 1902-1974. Розробник і конструктор першого комп'ютера в Радянському Союзі. Основоположник радянського комп'ютеробудування".

Життєвий шлях

Головна праця життя

Після переїзду до Києва, починаючи з кінця 1948 р., Сергій Олексійович весь віддається створенню електронної цифрової лічильної машини.

У березні 1950 року Лебедєва було призначено за сумісництвом директором лабораторії № 1 в московському Інституті точної механіки та обчислювальної техніки (ІТМ і ОТ) АН СРСР і він почав активну роботу над Великою електронною лічильною машиною - “БЭСМ”.

У 1952 р. він переїхав до Москви, залишивши в Києві розпочату за його ідеєю розробку спеціалізованої ЕОМ - “СЭСМ” для розв'язування систем алгебраїчних рівнянь.

У 1958 році колектив ІТМ і ОТ під керівництвом Лебедєва розробив і передав в серійне виробництво дві ЕОМ: “БЭСМ-2” (модернізована “БЭСМ”) і М-20

У 1965 році з'явилася ЕОМ на напівпровідникових елементах “БЭСМ-4” , яка мала програмну сумісність з ЕОМ М-20.

У 1967 році була прийнята в серійне виробництво ЕОМ “БЭСМ-6” - перша в СРСР супер-ЕОМ другого покоління. “БЭСМ-6” мала швидкодію в 1 млн. операцій в секунду.

У 1990-му році один з примірників "БЭСМ-6" був перевезений до Лондона і встановлений в Музеї науки як кращий для свого часу в Європі суперкомп'ютер.

На першому етапі робіт нове дітище Лебедєва одержало назву Модель електронної лічильної машини - «МЭСМ».

В листопаді 1950 року на «МЭСМ» вже були виконані перші розрахунки - обчислення суми непарного ряду факторіала числа і зведення в ступінь

в грудні 1951 року «МЭСМ» була прийнята Держкомісією АН СРСР в експлуатацію.

“МЭСМ” була зроблена в одному екземплярі. Серійне виробництво машин, розроблених в ІТМ і ОТ АН СРСР, почалося через сім років з 1958 року.

Робота під час Війни

У 1944-му році Сергій Олексійович переїхав до Києва

де був обраний академіком АН УРСР і призначений директором Інституту енергетики Академії наук України

Отримавши в своє розпорядження інститут, де розвивалися два мало сумісних наукових напрями - електротехнічний і теплотехнічний, новий директор вирішив їх розділити на два інститути.

Сам Лебедєв став директором Інституту електротехніки АН УРСР.

Організував лабораторію моделювання і регулювання та продовжив свої колишні дослідження з розробки пристроїв компаундування генераторів електростанцій.

1950 р. за ці роботи спільно з Л.В.Цукерником йому була присуджена Державна премія СРСР.

Отримавши пропозицію від АН УРСР, Лебедєв все ж сумнівався чи приймати її.

Тоді дружина Лебедєва Аліса Григорівна запропонувала кинути жереб. Два згорнуті папірці з написами «Київ» і «Москва» були покладені в шапку і ретельно перемішані.

Випав Київ.

Вересень 1941 року- Сергій Олексійович евакуювався з ВЕІ до Свердловська.

В дивовижно короткі строки спроектував швидко прийняту на озброєння систему стабілізації танкової гармати при прицілюванні.

Ця система зробила танк менш вразливим і врятувала життя багатьом танкістам, так як дозволяла наводити і стріляти з гармати без зупинки машини.

За цю роботу Лебедєв був нагороджений:

медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»

Орденом Трудового Червоного Прапора

Твори

1933 р.-спільно з відомим вченим П.С.Ждановим він опублікував монографію «Стійкість паралельної роботи електричних систем»

1939 р.- Лебедєв, не будучи кандидатом наук, захистив докторську дисертацію. В її основу була покладена розроблена ним теорія штучної стійкості енергосистем.

Навчання

У 1921 р. 19-річний Сергій склав іспити екстерном в середній школі і вступив до Московського вищого технічного училища (МВТУ) ім. М.Е.Баумана на електротехнічний факультет.

У 1928 році він отримав диплом інженера-електрика МВТУ ім. Баумана і залишився там викладати, одночасно займаючи посаду молодшого наукового співробітника Всесоюзного електротехнічного інституту (ВЕІ).

Незабаром він очолив у ньому групу, а потім лабораторію електричних мереж.

Дитинство

Сергій Лебедєв народився 2 листопада 1902 року в Нижньому Новгороді

Батьки

Батько - Олексій Іванович Лебедєв - був відомий у Росії, як автор відомої «Абетки» і «Словника незрозумілих слів».

Незабаром після революції його запросив працювати до Москви нарком просвіти А. В. Луначарський, і родина Лебедєвих переїхала до столиці.

Мати: Анастасія Петрівна, викладачка молодших класів в народному училищі