Лебедєв.

Honelako gehiago

Університет ім.Б.Грінченка

by Снежана Гавриленко

Микола Хвильовий "Мати"

by Марія Попик

Власна траєкторія навчання

by Albina Semidetna

Реалізація методичної проблеми

by Вікторія Ішова

Сергій Олексійович Лебедєв

Вшанування пам'яті

Сергій Олексійович Лебедєв помер 3 липня 1974 року в Москві.

На будівлі інституту Електротехніки АН УРСР, в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Лебедєв, встановлено меморіальну дошку.

Його ім'ям названо вулицю, де знаходилася лабораторія вченого в Києві.

На території Київського політехничного інституту встановлено пам'ятник вченому.

У рік 95-річчя з дня народження С.О.Лебедєва заслуги вченого визнали і за кордоном. Як піонер обчислювальної техніки, він був відзначений іменною медаллю Міжнародного комп'ютерного товариства з написом: "Сергій Олексійович Лебедєв 1902-1974. Розробник і конструктор першого комп'ютера в Радянському Союзі. Основоположник радянського комп'ютеробудування".

Життєвий шлях

Головна праця життя

Після переїзду до Києва, починаючи з кінця 1948 р., Сергій Олексійович весь віддається створенню електронної цифрової лічильної машини.

У березні 1950 року Лебедєва було призначено за сумісництвом директором лабораторії № 1 в московському Інституті точної механіки та обчислювальної техніки (ІТМ і ОТ) АН СРСР і він почав активну роботу над Великою електронною лічильною машиною - “БЭСМ”.

У 1952 р. він переїхав до Москви, залишивши в Києві розпочату за його ідеєю розробку спеціалізованої ЕОМ - “СЭСМ” для розв'язування систем алгебраїчних рівнянь.

У 1958 році колектив ІТМ і ОТ під керівництвом Лебедєва розробив і передав в серійне виробництво дві ЕОМ: “БЭСМ-2” (модернізована “БЭСМ”) і М-20

У 1965 році з'явилася ЕОМ на напівпровідникових елементах “БЭСМ-4” , яка мала програмну сумісність з ЕОМ М-20.

У 1967 році була прийнята в серійне виробництво ЕОМ “БЭСМ-6” - перша в СРСР супер-ЕОМ другого покоління. “БЭСМ-6” мала швидкодію в 1 млн. операцій в секунду.

У 1990-му році один з примірників "БЭСМ-6" був перевезений до Лондона і встановлений в Музеї науки як кращий для свого часу в Європі суперкомп'ютер.

На першому етапі робіт нове дітище Лебедєва одержало назву Модель електронної лічильної машини - «МЭСМ».

В листопаді 1950 року на «МЭСМ» вже були виконані перші розрахунки - обчислення суми непарного ряду факторіала числа і зведення в ступінь

в грудні 1951 року «МЭСМ» була прийнята Держкомісією АН СРСР в експлуатацію.

“МЭСМ” була зроблена в одному екземплярі. Серійне виробництво машин, розроблених в ІТМ і ОТ АН СРСР, почалося через сім років з 1958 року.

Робота під час Війни

У 1944-му році Сергій Олексійович переїхав до Києва

де був обраний академіком АН УРСР і призначений директором Інституту енергетики Академії наук України

Отримавши в своє розпорядження інститут, де розвивалися два мало сумісних наукових напрями - електротехнічний і теплотехнічний, новий директор вирішив їх розділити на два інститути.

Сам Лебедєв став директором Інституту електротехніки АН УРСР.

Організував лабораторію моделювання і регулювання та продовжив свої колишні дослідження з розробки пристроїв компаундування генераторів електростанцій.

1950 р. за ці роботи спільно з Л.В.Цукерником йому була присуджена Державна премія СРСР.

Отримавши пропозицію від АН УРСР, Лебедєв все ж сумнівався чи приймати її.

Тоді дружина Лебедєва Аліса Григорівна запропонувала кинути жереб. Два згорнуті папірці з написами «Київ» і «Москва» були покладені в шапку і ретельно перемішані.

Випав Київ.

Вересень 1941 року- Сергій Олексійович евакуювався з ВЕІ до Свердловська.

В дивовижно короткі строки спроектував швидко прийняту на озброєння систему стабілізації танкової гармати при прицілюванні.

Ця система зробила танк менш вразливим і врятувала життя багатьом танкістам, так як дозволяла наводити і стріляти з гармати без зупинки машини.

За цю роботу Лебедєв був нагороджений:

медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»

Орденом Трудового Червоного Прапора

Твори

1933 р.-спільно з відомим вченим П.С.Ждановим він опублікував монографію «Стійкість паралельної роботи електричних систем»

1939 р.- Лебедєв, не будучи кандидатом наук, захистив докторську дисертацію. В її основу була покладена розроблена ним теорія штучної стійкості енергосистем.

Навчання

У 1921 р. 19-річний Сергій склав іспити екстерном в середній школі і вступив до Московського вищого технічного училища (МВТУ) ім. М.Е.Баумана на електротехнічний факультет.

У 1928 році він отримав диплом інженера-електрика МВТУ ім. Баумана і залишився там викладати, одночасно займаючи посаду молодшого наукового співробітника Всесоюзного електротехнічного інституту (ВЕІ).

Незабаром він очолив у ньому групу, а потім лабораторію електричних мереж.

Дитинство

Сергій Лебедєв народився 2 листопада 1902 року в Нижньому Новгороді

Батьки

Батько - Олексій Іванович Лебедєв - був відомий у Росії, як автор відомої «Абетки» і «Словника незрозумілих слів».

Незабаром після революції його запросив працювати до Москви нарком просвіти А. В. Луначарський, і родина Лебедєвих переїхала до столиці.

Мати: Анастасія Петрівна, викладачка молодших класів в народному училищі