by Олена Нікітіна 8 years ago
800
More like this
У березні 1950 року Лебедєва було призначено за сумісництвом директором лабораторії № 1 в московському Інституті точної механіки та обчислювальної техніки (ІТМ і ОТ) АН СРСР і він почав активну роботу над Великою електронною лічильною машиною - “БЭСМ”.
У 1952 р. він переїхав до Москви, залишивши в Києві розпочату за його ідеєю розробку спеціалізованої ЕОМ - “СЭСМ” для розв'язування систем алгебраїчних рівнянь.
У 1958 році колектив ІТМ і ОТ під керівництвом Лебедєва розробив і передав в серійне виробництво дві ЕОМ: “БЭСМ-2” (модернізована “БЭСМ”) і М-20
У 1965 році з'явилася ЕОМ на напівпровідникових елементах “БЭСМ-4” , яка мала програмну сумісність з ЕОМ М-20.
У 1967 році була прийнята в серійне виробництво ЕОМ “БЭСМ-6” - перша в СРСР супер-ЕОМ другого покоління. “БЭСМ-6” мала швидкодію в 1 млн. операцій в секунду.
У 1990-му році один з примірників "БЭСМ-6" був перевезений до Лондона і встановлений в Музеї науки як кращий для свого часу в Європі суперкомп'ютер.
На першому етапі робіт нове дітище Лебедєва одержало назву Модель електронної лічильної машини - «МЭСМ».
В листопаді 1950 року на «МЭСМ» вже були виконані перші розрахунки - обчислення суми непарного ряду факторіала числа і зведення в ступінь
в грудні 1951 року «МЭСМ» була прийнята Держкомісією АН СРСР в експлуатацію.
“МЭСМ” була зроблена в одному екземплярі. Серійне виробництво машин, розроблених в ІТМ і ОТ АН СРСР, почалося через сім років з 1958 року.
де був обраний академіком АН УРСР і призначений директором Інституту енергетики Академії наук України
Отримавши в своє розпорядження інститут, де розвивалися два мало сумісних наукових напрями - електротехнічний і теплотехнічний, новий директор вирішив їх розділити на два інститути.
Сам Лебедєв став директором Інституту електротехніки АН УРСР.
Організував лабораторію моделювання і регулювання та продовжив свої колишні дослідження з розробки пристроїв компаундування генераторів електростанцій.
1950 р. за ці роботи спільно з Л.В.Цукерником йому була присуджена Державна премія СРСР.
Отримавши пропозицію від АН УРСР, Лебедєв все ж сумнівався чи приймати її.
Тоді дружина Лебедєва Аліса Григорівна запропонувала кинути жереб. Два згорнуті папірці з написами «Київ» і «Москва» були покладені в шапку і ретельно перемішані.
Випав Київ.
В дивовижно короткі строки спроектував швидко прийняту на озброєння систему стабілізації танкової гармати при прицілюванні.
Ця система зробила танк менш вразливим і врятувала життя багатьом танкістам, так як дозволяла наводити і стріляти з гармати без зупинки машини.
За цю роботу Лебедєв був нагороджений:
медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Орденом Трудового Червоного Прапора
1939 р.- Лебедєв, не будучи кандидатом наук, захистив докторську дисертацію. В її основу була покладена розроблена ним теорія штучної стійкості енергосистем.
Незабаром він очолив у ньому групу, а потім лабораторію електричних мереж.
Батько - Олексій Іванович Лебедєв - був відомий у Росії, як автор відомої «Абетки» і «Словника незрозумілих слів».
Незабаром після революції його запросив працювати до Москви нарком просвіти А. В. Луначарський, і родина Лебедєвих переїхала до столиці.
Мати: Анастасія Петрівна, викладачка молодших класів в народному училищі
